Щодо можливості державної реєстрації права оренди земельної ділянки, при наявності в Державному реєстрі речових прав зареєстрованого обтяження (арешту) на все нерухоме майно власника

27.09.2018

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Право володіння означає юридично забезпечену власнику можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу.

Право користування – це юридично закріплена можливість власника щодо використання майна та отримання від нього корисних властивостей.

Право розпорядження – це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо (наприклад продати, подарувати, передати за заповітом майно тощо).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обтяження – це заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Отже, наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, як складової частини Державного реєстру прав, зареєстрованого обтяження (арешту) на нерухоме майно власника, у тому числі накладеного ДВС, виключає можливість передачі такого майна у користування іншим особам та, як наслідок, державної реєстрації інших речових прав на нього, крім випадків державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду.